Пошук статті
Кількість користувачів
Сьогодні : 19
За місяць : 463
Кількість
статей : 585
А
Б
В
Г
Д
Е
Є
Ж
З
И
І
Й
Ї
К
Л
М
Н
О
П
Р
С
Т
У
Ф
Х
Ц
Ч
Ш
Щ
Ю
Я
Сімейне читання
Сімейне читання

Сімейне читання – цілеспрямований безперервний психолого-педагогічний процес спільного читання вголос батьками, дітьми та іншими членами родини з подальшим обговоренням, аналізом прочитаного. Здебільшого при цьому дорослі читають дітям з використанням  ігрової форми комунікації.

Для С. ч. притаманні: спільний змістовний відпочинок родини з практикою «читання вголос»; ретельний відбір кращих зразків вітчизняної та світової літератури з урахуванням вікової категорії та психологічних аспектів дитячого сприйняття художніх книжок; регулярність та систематичність читання протягом тривалого часу; обмін думками і враженнями під впливом прочитаного, що використовується дорослими як педагогічний процес і метод домашньої освіти для дітей та їх духовного виховання. Завдяки С. ч. дітям у ненав’язливій формі прищеплюються звичка до регулярного читання і потяг до нової інформації, а відтак до бібліотек, вміння розмірковувати, вибудовувати власну точку зору, комунікаційні навички. С. ч. можна розглядати і як форму бібліотерапії, зокрема, коли книги читаються важкохворим, особам з проблемами зору та ін.

Характерною ознакою С. ч. є: вироблення в родині єдиного погляду на життя, спільний пошук шляхів вирішення складних світоглядних питань; формування читацького смаку та читацьких уподобань членами родини; поступове формування фондів сімейної бібліотеки.

С. ч. було поширеною практикою ще за часів античності. Так, за свідченням Плутарха, політик і письменник Марк Порцій Катон Старший (234–149 рр. до н. е.) склав і написав великими літерами «Витоки» («Origines») у семи книгах – перший прозаїчний історичний твір латинською мовою, яку читав своєму синові Марку. В освічених сім’ях читання вголос побутувало як в Стародавній Греції та Стародавньому Римі, так й у середньовічній Європі. Розквіт С. ч. припадає на 18–19 ст. У цей час в Європі, Україні читання в колі родини, зокрема релігійних текстів, було звичним заняттям для різних верств. Так, Т. Шевченко згадував, як його освічений дід Іван регулярно читав релігійну книгу своїй родині і гостям. Формування світогляду І. Нечуя-Левицького, М. Рильського та багатьох інших видатних українських письменників відбувалося під впливом С. ч.

Публічні, дитячі, шкільні бібліотеки підтримують С. ч. як метод домашньої освіти, укладають списки літератури для дітей та методичні рекомендації з їх використання в умовах сім’ї, надають відповідні консультації батькам – як колективні, зокрема у школах, так і індивідуальні.

Джерела

Голубева Н. Л. Семейное чтение в детской библиотеке : науч.-практ. пособие / Н. Л. Голубева. – Москва : Либерея, 2006. – 88 с.;

Публічна бібліотека як центр сімейного читання / Нац. парламент. б-ка України ; підгот. М. П. Талалаєвська. – Київ, 2006. – 60 с.;

Бібліотека як організатор сімейного читання / Нац. парлам. б-ка України ; підгот. Г. В. Бакаєва. – Київ, 2007. – 23 с.;

Безручко Н. Відродити історичні традиції сімейного читання в Україні / Н. Безручко // Світ дитячих бібліотек. – 2010. – № 1. – С. 23–26;

Мелентьева Ю. П. Семейное чтение : теоретический аспект / Ю. П. Мелентьева // Библиосфера. – 2011. – № 4. – С. 11–14;

Бібліотека – організатор сімейного читання : (метод. рек.) / Упр. культури Черкас. облдержадмін., КЗ «ОУНБ ім. Т. Шевченка» Черкас. облради ; [уклад.: Л. С. Сторожик]. – Черкаси, 2014. – 16 с.

Талалаєвська Марина Петрівна
Статтю створено : 31.10.2017
Останній раз редаговано : 31.10.2017